Інформує Старосамбірське відділення ДФС у Львівській області
Випадки, коли декларант має право подати нову звітну одноразову (спеціальну) добровільну декларацію
Відповідно до п. п. 6.3 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у період проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ декларант має право уточнити інформацію, зазначену у попередньо поданій одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (далі – Декларація), виключно шляхом подання нової Декларації у порядку, визначеному підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
При цьому попередньо подана Декларація, інформація з якої уточнюється, вважається анульованою. Після завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування платник податків має право подати уточнюючий розрахунок до раніше поданої Декларації виключно у випадках, передбачених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Державна податкова служба України інформує, що всі електронні сервіси ДПС та Електронний кабінет працюють у штатному режимі.
Станом на сьогодні 362 платники податків Львівщини подали заяви про бажання/відмову отримувати документ через Електронний кабінет. Державні податкові інспекції області продовжують проводити заходи із залучення суб'єктів господарювання до подання таких заяв.
Листування платників податків з контролюючим органом через Електронний кабінет прискорює отримання кореспонденції та й в обох напрямах, надає можливість економити державні кошти, платників податків на поштовий зв'язок та є особливо актуальне в умовах воєнного стану.
З метою переходу ГУ ДПС у Львівській області на електронну форму листування із суб'єктами господарювання, просимо долучитися до популяризації електронних сервісів та заохочення платників податків до подання заяви про бажання отримувати документ через Електронний кабінет.
Комунікаційні податкові платформи – оперативний зв’язок бізнесу та податківців
Комунікаційні податкові платформи набувають популярності серед платників податків, про що свідчить аналіз інформаційного простору. Такий формат спілкування органів ДПС та бізнес-асоціацій є ефективним способом оперативного розгляду проблемних питань платників податків.
Державна податкова служба України завжди готова підтримати платників та відкрита до діалогу з бізнес-асоціаціями та інститутами громадянського суспільства.
У разі виникнення питань, що потребують оперативного розгляду, радимо організаціям, які представляють інтереси бізнесу, звертатися на комунікаційні податкові платформи у головних управліннях ДПС та міжрегіональних управліннях ДПС по роботі з великими платниками податків.
Комунікаційні податкові платформи – це швидко, зручно та мобільно!
РРО/ПРРО: продаж товару з частковою оплатою чи розстрочення платежу
При продажу товарів з оплатою декількома платежами (передплата і післяплата; часткова оплата з подальшим розстроченням платежу тощо) продавець повинен оформити і видати окремий фіскальний чек на кожну розрахункову операцію за умови прийняття готівки чи платіжних карток від покупця.
За умови оплати покупцем коштів на поточний рахунок продавця (за реквізитами у форматі IBAN) реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) /програмний РРО може не застосовуватись.
При застосуванні різних способів оплати, наприклад, один платіж на поточний рахунок продавця за реквізитами у форматі IBAN, а інший – готівкою, обов’язковим є видача фіскального чека саме на розрахункову операцію (в цьому випадку – на приймання готівки).
У програмному рішенні «ПРРО Каса», яке надається Державною податковою службою на безоплатній основі, на даний час не реалізовано можливість проведення попередньої (авансової) оплати за товар та реалізацію товару з відстроченням платежу.
Щодо права сільських, селищних, міських рад збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Водночас Законом України від 28 грудня 2015 року № 909-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п. п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, відповідно до якого сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надавалася можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п. п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.
Податкове законодавство України складається з нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання ПКУ, у тому числі рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими ПКУ (п. 3.1 ст. 3 ПКУ).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Згідно з нормами п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог ПКУ щодо встановлення податку на майно (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених ПКУ, забороняється.
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 ПКУ під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи: платники податку; об’єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
При цьому п. п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПКУ встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розд. XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Елементи податку, визначені в п. 7.1 ст. 7 ПКУ, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно ПКУ.
Враховуючи зазначене, сільські, селищні, міські ради не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п. п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
