Інформує Старосамбірське віддіцлення ДПС
Місце постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам згідно із Законом № 1525, що вступає у дію вже у новому році
Старосамбірська ДПІ інформує, що з 01 січня 2022 року набирають чинності норми ст. 208 прим. 1 Податкового кодексу України. Цією статтею ПКУ було доповнено згідно із Законом України від 3 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (далі – Закон № 1525).
Законом № 1525 доповнено статтю 186 розділу V Кодексу пунктом 186.3 прим. 1, відповідно до якого місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг. З метою застосування цього пункту місцезнаходження отримувача електронних послуг визначається:
- для отримувача послуг – фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем реєстрації такого отримувача як суб’єкта господарювання;
- для отримувача послуг – фізичної особи, яка не зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи – отримувача послуг.
З метою встановлення фактичного місцезнаходження фізичної особи – отримувача послуг враховуються такі відомості (далі – перелік відомостей):
а) якщо електронні послуги надаються засобами фіксованого зв’язку – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна встановлення лінії фіксованого зв’язку (місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги);
б) якщо електронні послуги надаються засобами рухомого (мобільного) зв’язку – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, яку ідентифікують за мобільним кодом країни SIM-карти, яка використовується під час отримання таких послуг;
в) якщо електронні послуги надаються іншими, ніж зазначені у абзацах «а» та «б», засобами зв’язку, у тому числі з використанням картки доступу, – фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, в якій розміщені такі інші засоби зв’язку або до якої надіслано карту доступу для її використання (у тому числі місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, що використовувалося отримувачем електронної послуги).
Додатковими доказами для визначення місцезнаходження фізичної особи – отримувача послуг, один із яких застосовується одночасно з одним із зазначених у абзацах «а», «б» та
«в» переліку відомостей, є:
- платіжна адреса фізичної особи – отримувача послуг;
- банківські реквізити, зокрема місце ведення банківського рахунка, використаного для розрахунку за електронні послуги;
- інша комерційно важлива інформація.
Фізична особа – отримувач електронних послуг може підтвердити, що вона зареєстрована як суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість шляхом повідомлення особі-нерезиденту свого індивідуального податкового номера платника ПДВ.
Якщо в договорі, у тому числі укладеному в електронній формі, відсутня інформація, що отримувачем електронних послуг є суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість, вважається, що така послуга отримана фізичною особою, у тому числі фізичною особою – підприємцем, не зареєстрованою як платник ПДВ.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: об’єкти, придбані за рахунок оподатковуваних коштів та коштів, з яких не сплачено податки
Старосамбірська ДПІ інформує, що об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені п.п. 14.1.280 і 14.1.281 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зокрема нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості) (п.п. «б» п. 4 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).
Згідно з п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація – це декларація, в якій відображається, зокрема така інформація (дані):
- відомості про об’єкти декларування, визначені пп. «б» – «е» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема про їх місцезнаходження або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам’ятних банкнот та монет тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;
- самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору. До декларації декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі місцезнаходження (реєстрації) активу фізичної особи за межами України та/або у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, та прав грошової вимоги, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ.
Крім того, для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ, база для нарахування збору визначається, зокрема, але не виключно, як:
- витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
- вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів.
Отже, у разі якщо фізична особа має у власності об’єкт нерухомого майна, який був набутий (збудований) як за рахунок коштів, з яких були сплачені податки так і за рахунок коштів, з яких податки не були сплачені, то у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації відображається сума витрат або оціночна вартість такого об’єкта нерухомого майна в частині коштів, з яких не були сплачені податки.
До уваги осіб – нерезидентів!
Старосамбірська ДПІ звертає увагу на зміни внесені в д) підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, яким передбачено, що особа-нерезидент, це особа яка не має постійного представництва та постачає на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам - підприємцям, не зареєстрованим платниками податку на додану вартість, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.
Положення цього підпункту не поширюється на нерезидентів, які:
постачають електронні послуги за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;
здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг;
постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні".
Визначення застосовується для цілей розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.
Довідково: Закон України від 3 червня 2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам».
За розголошення відомостей з одноразової (спеціальної) добровільної декларації передбачена відповідальність
Старосамбірська ДПІ інформує, що відомості, які містяться в одноразових (спеціальних) добровільних деклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його посадовими особами без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду.
За розголошення такої інформації, у тому числі внаслідок службової недбалості або допуску до інформації інших осіб, які не мають такого права, а також незаконне використання таких відомостей посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, притягаються до цивільної, адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності згідно із законом.
Новації у сфері фіскалізації розрахункових операцій
Старосамбірська ДПІ інформує, що реалізація товарів на території села звільнена від обов?язкового використання РРО. Це передбачено змінами, прийнятими Кабінетом Міністрів України до Постанови «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»» від 23 серпня 2000 року № 1336.
Звертаємо увагу, що виключення не застосовуються, якщо:
одночасно здійснюється реалізація підакцизної продукції;
одночасно здійснюється дистанційна торгівля;
сільською радою прийнято рішення про обов’язкове застосування РРО.
Обов’язок застосування РРО/ПРРО та ведення товарних запасів у ФОП
Старосамбірська ДПІ нагадує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку ІІ-ІV групи, зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО у випадку здійснення «розрахункових операцій» у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР. Крім того, на них поширюється вимога щодо обов’язкового ведення обліку товарних запасів. Звертаємо увагу, що вимоги наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496 (далі - Порядок № 496), поширюються на платників податків, фізичних осіб-підприємців, які:
здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування;
є платниками ІІІ групи єдиного податку та зареєстровані платниками ПДВ;
Серед платників єдиного податку ІІ-ІV групи Порядок № 496 (обов’язок вести облік товарних запасів) поширює свою дію також на тих, які здійснюють:
реалізацію технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення;
реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Платники єдиного податку І групи не зобов’язані реєструвати та застосовувати РРО/ПРРО та вести облік товарних запасів, чи інший додатковий облік.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
